Читать онлайн «День, що навчив мене жити» Лоран Гунель

День, що навчив мене жити
Лоран Гунель

Хто з нас не чекав того дня, який змiнив би наше життя? Сонячний вихiдний, сповнений теплих барв i позитивних емоцiй. Ми уявляемо приемну прогулянку пiрсом, звiдусiль чутно смiх i невимушенi розмови людей довкола. Аж раптом вас хапае за руку молода циганка… «Я прочитаю твое майбутне», – каже вона. Ви посмiхаетеся так, наче почули нiсенiтницю, але руки не прибираете. Хай там як, жодне передбачення не зiпсуе цього дивовижного недiльного дня. Однак пророцтво циганки перевертае ваше життя догори дригом, бо, можливо, цей день – останнiй. Та хiба таке можливо?..

Лоран Гунель

День, що навчив мене жити

Шарлоттi та Леонi

Той, хто сам собi господар, могутнiший за самого володаря свiту.

    Будда

Людина усвiдомлюе сама себе лише в межових ситуацiях.

    Карл Ясперс

~ 1 ~

Дивитися в корiнь зла.

Крiзь вiкно лазнички, що на другому поверсi крихiтного рожевого будиночка, який вiн винаймав ось уже майже три мiсяцi на чарiвнiй вуличцi Сан-Франциско, Джонатан вiдзначав неухильне розростання конюшини по газону, машинально водячи електробритвою по щоках. Задрипана, пiд немилосердним липневим сонцем галявинка була, здавалося, готова капiтулювати. «Клопiралiд» не допомiг. Розбризкування цiлого бiдона на початку мiсяця виявилося безрезультатним. Треба одна за одною виполоти всi рослинки, вирiшив чоловiк, доки електробритва з одноманiтним дзумчанням пестила йому пiдборiддя. Джонатану так хотiлося, щоб сад був якнайкраще доглянутим, адже завдяки розмiщенню на пiвденнiй сторонi, за будинком, вiн е улюбленим мiсцем iгор у вихiднi його доньки Клое, яка приiздить сюди двiчi на мiсяць.

Завершуючи процес голiння, Джонатан переглядав електроннi повiдомлення на смартфонi. Запити клiентiв, рекламацiя, перенесений обiд, щомiсячний бухгалтерський звiт, комерцiйна пропозицiя вiд телефонного оператора та кiлька розсилок новин.

Обернувшись до дзеркала, вiн узяв пензлик i флакон iз брунатним розчином. І делiкатно змочив лосьйоном першi сивi волосини. У тридцять шiсть рокiв важко сприймати такi прикмети часу.