Читать онлайн «Село не люди» Люко Дашвар

Село не люди
Люко Дашвар

Над селом зорi яснiшi, у селi квiти пахнуть п’янкiше, сiльськi дiвчата дорослiшають ранiше. Катеринi усього тринадцять, а ii серце належить чоловiковi набагато старшому, та ще й одруженому. У селi все безпосередньо: якщо люблять, то вже до безтями, якщо ненавидять, то щонайзапеклiше, якщо пробачають, то вiд щирого серця…

Історiя, у якiй любов i смерть, чистота i грiховнiсть стоять плiч-о-плiч – настiльки близько, що стають невiддiльними…

Люко Дашвар

Село не люди

Жодну з частин даного видання не можна копiювати або вiдтворювати в будь-якiй формi без письмового дозволу видавництва

© Чернова І. І., 2007

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2007, 2010, 2011

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», художне оформлення, 2007

* * *

Ми хочемо побачити украiнську книжку в кожнiй домашнiй бiблiотецi в Украiнi.

Цiкавою, улюбленою, яскравою.

Юрiй Логуш, Голова Правлiння ЗАТ «Крафт Фудз Украiна», iнiцiатор проекту Всеукраiнський конкурс романiв, кiносценарiiв та п’ес «Коронацiя слова» був заснований за пiдтримки бренду найпопулярнiшого украiнського шоколаду «Корона». Головна мета конкурсу – сприяння розвитку новiтньоi украiнськоi культури.

Лiтература, кiно i театр обранi не випадково, адже саме цi жанри е стратегiчними жанрами культури, що формують i визначають зрiлiсть нацii.

Метою конкурсу та його завданням е пошук нових iмен, видання найкращих романiв, стимулювання й пiдтримка сучасного лiтературного процесу, кiно й театру, i як наслiдок – наповнення украiнського ринку повнокровною конкурентоспроможною лiтературою, а кiно й театру – якiсними украiнськими фiльмами й п’есами.

http://www.kraftfoods.com.ua

Роздiл 1

Глухоi, як баба Килина, вересневоi ночi, коли мамка вiд утоми просто засинала пiд татком, а вiн, чортяка, все не вгамовувався, тринадцятирiчна дочка iхня Катерина сидiла на колiнках у травi за домом. Очi – якраз на рiвнi ремiнця, яким затягував штани Роман, кремезний чоловiк за тридцять, iз загрубiлими вiд важкого руками.

Катерина витерла губи, спитала:

– То це i е любов?.. Слизька…

Роман знiтився:

– Це… чоловiче молоко.

– А казали… любов.

– Іди… – наче батогом ото.

– Пiду… До побачення, дядечку.