«(не) Випадкова ніч» Адалін Черно

— Ти переплутала столики? — каже холодно.
— Не переплутала, сподіваюся, — усміхаюся, намагаючись бути грайливою.
— Тобі вісімнадцять є? — погляд Кирила проходить по мені сканером.
— Неповнолітніх сюди не пропускають.

У мене в роті пересихає. Я сім років його не бачила, а не розмовляла… ніколи, загалом. Він дорослий, тому спільних тем для розмови в нас ніколи не було. Наші з ним батьки дружать і бізнес спільний ведуть, проте мене до їх розмов ніколи не допускали.

— І чого ти хочеш?
— З тобою поїхати.
— Ти б додому йшла. Рано тобі з дорослими мужиками спати.
— Я не хочу з дорослими. Я з тобою хочу.